Актуальність реверсивної логістики як інструменту ведення бізнесу в сучасних умовах

 

Національний авіаційний університет
Полякова Ірина, ФМЛ 401

 

Один з елементів управління запасами представляє собою реверсивна логістика.

Реверсивна логістика - це широке поняття, що охоплює логістичний менеджмент та діяльність щодо зниження та усунення небезпечних і безпечних втрат товарів і тари. Вона означає зворотне розподіл, тобто рух товарів та інформації в напрямку, протилежному тому, в якому ведеться нормальна логістична діяльність. Зворотне розподіл визначається як «процес, з якого компанія збирає свої використані, пошкоджені та прострочені продукти та / або упаковки у кінцевих користувачів».

Зворотний логістика як явище, протилежне прямій логістиці, являє собою процес планування, реалізації і контролю продуктивних і ефективних за витратами потоків сировини, запасів незавершеного виробництва, готової продукції та пов'язаної з ними інформації, що переміщаються від точки споживання до точки їх походження в цілях відновлення цінності або правильної їх утилізації.

Обробка повернень матеріалів і товарів - це один з важливих видів діяльності при обслуговуванні замовників після здійснення угоди. Серед наслідків повернення можна виділити створення нових логістичних товаропотоків.

Розробка процедур вирішення проблем, пов'язаних з пред'явленням претензій та позовів, вимагає швидкого реагування. Виробник повинен ретельно обстежити повернені товари, визначити, можна їх знову помістити в запас готової продукції або потрібно їх оновлення або ремонт.

В даний час реверсивна логістика набуває все більшої актуальності у зв'язку з збільшенням обсягу реалізованих товарів, зростанням інформованості споживачів та добробуту населення, посиленням вимог безпеки і екологічності.

На попередження та мінімізацію надходжень невідповідної продукції спрямований внутрішній аудит, тобто контроль якості та безпеки товарів самим підприємством. Переважним видом контролю є суцільний контроль, який дозволяє в максимальному ступені обмежити можливість надходження в обіг невідповідної продукції. Найбільш ретельному контролю якості піддаються товари на етапі передпродажної підготовки, меншому - при реалізації та приймання.

В сучасних умовах слід пильнішу увагу приділяти причин виникнення зворотних матеріальних потоків.

Якщо основним об’єктом логістики є рух матеріального та супутніх потоків від точки зародження до точки споживання, то об’єктом логістики обернених потоків є має бути рух матеріальних потоків від точки споживання в точку зародження. На рис. 2 зображену схему руху матеріального потоку в зворотній логістиці.

 

Рис. 2. Схема руху матеріального потоку в реверсивній логістиці

 Причинами руху матеріального потоку в зворотному напрямку можуть бути:

  • наявність виробничого дефекту, який можливо побачити лише під час експлуатації виробу;
  • невідповідність виробу технічним характеристикам, параметрам;
  • некомплектність;
  • поламка;
  • закінчення терміну придатності;
  • необхідність модернізації моделі;
  • утилізація;
  • порушення умов договору при доставці ГП;
  • неналежна кількість комплектуючих вузлів;
  • неналежна якість збірки продукту;
  • неналежна якість деталей, вузлів, комплектуючих.

Матеріальний потік реверсивної логістики необхідно розглядати в сукупності з супутніми потоками – інформаційним, фінансовим, сервісним тощо. Їх неможливо відділити один від одного. Інформація про стан, місцезнаходження, причину повернення, подальше прямування та подальші операції постійно передається по всьому ланцюгу від споживача до виробника ГП з метою контролю. Сервісний потік є також однією з найважливіших складових при поверненні товарів, комплектуючих або сировини.

Метою реверсивної логістики є забезпечення раціонального управління ланцюгом зворотних постачань та зменшення кількості здійснення обернених потоків. Цього можна досягти різними методами, які слід застосовувати по всьому ланцюгу поставок – починаючи від постачальників сировини закінчуючи посередниками, які доставляють ГП споживачу. Якість сировини, менеджменту, послуг, пакування, сервісу продажів повинна постійно покращуватись для того, щоб забезпечити мінімізацію повернення товарів.

Кращий варіант для підприємства будь-якої галузі – відсутність або мінімальний відсоток повернень продукції. Така статистика позитивно впливає на конкурентоздатність підприємства.

Більше 50% споживачів, опитаних RLC вказали, що досвід негативного повернення товарів негативно вплинув на їх вирішення зробити повторне замовлення у того ж самого продавця(виробника). Враховуючи інші варіанти, вони б не купили повторно із-за поганого досвіду повернення. У країнах Західної Європи, США існують навіть цілі фірмі, які серед своїх послуг пропонують покращення бізнесу своїх клієнтів за допомогою ефективного та раціонального застосування реверсивної логістики [ http://reverselogistics.in/proposition.asp ].

Серед переваг використання концепції реверсивної логістики виділяються як фінансові вигоди, так екологічні та соціальні.

  1. Реверсивна логістика дозволяє трейдеру отримувати продукцію назад від споживача або відправити непродані товари назад до виробника в розібраному стані, відсортованому, зібраному або рециклінг; мінімізуючи загальні витрати для організації.
  2. Зворотна логістика може становити цінність в збільшенні життєвого циклу продукту, складності ланцюжка поставок, в практиці використання та споживчих вподобаннях; які повинні бути поліпшені на підтримку продуктивності та росту продукції.
  3. Корисність використання концепції реверсивної логістики включає підвищення швидкості виробництва, зниження витрат на транспортування, післяпродажне обслуговування та ремонт, адміністративні витрати, які підприємство отримає з часом. Ця корисність може сприяти утриманню споживача за рахунок цілі вдосконалення сервісу та підтримання постійності цієї цілі.
  4. Більше користі також можна витягти з використаних/повернених товарів замість того, щоб витрачати сили людини, час, сировину і матеріали, що використовуються в оригінальному ланцюзі поставок.
  5. Підвищення задоволеності і лояльності клієнтів можна отримати, приділяючи більше уваги неякісним товарам, а також їх ремонту та вдосконаленню. Зворотна логістика може включати посилений зворотний зв'язок, щоб зробити удосконалення та поліпшення розуміння реальних причин повернення виробів [9].

Оскільки реверсивна логістика по суті має схожі цілі зі звичайною логістикою, відрізняючись напрямком руху потоків, то функціональні сфери також залишаються без значних змін. Змінюється лише сутність та роль кожної сфери.

Логістика збору і диференціації відходів займається організацією пунктів приймання різного виду упаковки, використаної тари, відходів, неприродних для подальшого використання частин продукції. Розподіл і вивезення таких відходів потребує особливого підходу, пошуком якого займається реверсивна логістика.

Розподільна логістика спрямована на розподіл зворотних матеріальних потоків за властивостями і підбір підприємства для переробки. Особливої уваги потребує вибір найбільш оптимального способу поводження з відходами або продукцією повторного використання.

Транспортна логістика охоплює транспортування ГП від споживача до місця подальшого розподілу, підбір ТЗ та відповідної схеми доставки.

Складська логістика займається складуванням відходів до переробки або рециклінгу, складуванням вихідного продукту реверсивної логістики для очікування подальшого використання, підбором методів і способів складування та організацією складів для проміжного зберігання матеріального потоку реверсивної логістики.

Для того, щоб «прямі» та «обернені» операції можна було виконувати не заважаючи один одному, на багатьох складах виділяють спеціальні зони приймання і ворота для повернутих товарів або, принаймні, призначають особливі годинник для доставки "повернення". Деякі компанії навіть виділяють для операцій з такими продуктами окрему поштову адресу, що допомагає більш чітко відокремити ці роботи від відвантаження нових товарів. Площі для повернутих товарів важливо не тільки відгородити, але і ретельно розпланувати, щоб обробка йшла швидко і впорядковано.

Після доставки повернутого товару на склад або оптову базу і ретельної реєстрації його треба направити на обробку по технологічному ланцюжку і правильно розсортувати. На цьому етапі працівники, які займаються повернутими товарами, повинні з'ясувати наступні питання: повернені товари непоправно пошкоджені і непридатні для продажу або їх можна відновити і знову продати; повернуті чи товари згідно з договором з торговельним підприємством як надлишки товарного запасу; чи повернуто товар у зв'язку з вилученням з продажу; чи знаходиться товар в непорушеною упаковці і чи можна знову негайно направляти його на реалізацію; чи потрібно проводити якусь експертизу товару; яка вартість одиниці продукту; чи отримував споживач кредит на даний товар; як слід розглядати даний конкретний продукт у світлі політики компанії по повернутих товарах.

Сфера виробничої логістики в галузі обернених матеріальних потоків авіабудування включає процес переробки відходів, виробництво з переробленого відходу нової продукції, вибір способу переробки і виробництва, планування кінцевого продукту, організація виробничої діяльності.

Інформаційна логістика включає аналіз ринку відходів і вторинної сировини, поширення інформації про розвиток реверсивного напрямку в діяльності логістичних підприємств, розстановка акцентів на  екологічній ситуації в Україні та світі, виокремлення можливих позитивних та негативних впливів виробництва та його відходів на навколишнє середовище, ознайомлення з новими технологіями , які зменшують відходи виробництва або нові технології з їх переробки. Але, основною діяльністю інформаційної логістики є інформаційне і комунікаційне забезпечення всередині оберненого логістичного ланцюга. Матеріальний потік, який є оберненим в розрізі реверсивної логістики, завжди супроводжується інформаційним [1].

Щоб уникнути конфліктів між членами каналу розподілу умови реверсивної логістики повинні обговорюватися заздалегідь. Дослідження, проведене Виконавчою радою по реверсивної логістики, показує, що підприємства США витрачають кілька мільярдів доларів на рік на вантажно-розвантажувальні роботи, обробку та транспортування товарів, що повертаються. За даними Центру логістики при університеті Невади, в цілому в роздрібній торгівлі покупці повертають близько 6% товарів, причому у деяких роздрібних підприємств, що торгують по каталогах або в Web, ця цифра доходить до 30-35%.

У цьому випадку необхідно відповісти на наступні питання.

  • За яких умов (наприклад, допустимий термін, стан товару і т.д.) повертаються товари приймаються назад роздрібним підприємством і фірмою-виробником?
  • Які правила відшкодування або компенсації? Чи береться штраф за повернення товару у розкритій упаковці?
  • Яка сторона відповідає за відправку товару назад виробникові?
  • Які документи необхідні для підтвердження дати покупки, заплаченої ціни і т.д.?
  • Як проводиться ремонт? (При наявності пошкодженого товару можливі варіанти: негайний обмін, ремонт за допомогою сторонніх фахівців чи пересилання виробником заново відремонтованого товару).
  • Які повноваження працівників при вирішенні питань про повернення товарів [http://www.weblobby.ru/rozn15/reversivnaya_logistika.html]?

У ряді галузей реверсивна логістика може відігравати критичну роль в положенні фірми. Зазвичай, якщо обсяг продукції або висока норма повернення, компанія витрачає величезні зусилля на вдосконалення процесів повернення. Прикладом є галузь автомобільних запчастин. Важливо знижувати трансакційний ризик як для покупця, так і для інших споживачів продукції в ланцюзі постачань. Ліберальна політика повернень є критичним ланкою при зниженні цього ризику. Логістика зворотних потоків також може допомогти фірмі бути більш гнучкою на ринку [ http://studme.org/18421120/logistika/logistika_vozvratov].

Отже, реверсивна логістика – це сучасна система управління рухом відходів, які виникають в процесі виробництва товарів та в життєдіяльності людини. Виходячи з базисної ідеї логістики, всі стадії виробництва та реалізації продукції об’єднуються в єдиний процес руху та трансформації продукту. Сьогодні, коли зросла небезпека екологічної катастрофи, в цей процес почали включати нову, дуже актуальну, стадію утилізації та подальшої переробки відходів з метою їх повторного використання, що дозволило замкнути логістичний ланцюг.

 Список використаної літератури:

  1. М. Ю. Григорак, В. Є. Марчук, О. Й. Косарєв, Ю. С. Ремига, В. І. Калініченко – Логістичний інжиніринг: навч. посібник . – К.: НАУ, 2011. – 324 с.
  2. Учебное пособие / Э.М. Букринская. Реверсивная логистика – СПб. : Изд-во СПбГУЭФ, 2010. – 79 с. 
  3. http://www.aalhysterforklifts.com.au/index.php/about/blog-post/advantages_of_reverse_logistics_5_reasons_it_should_be_implemented
  4. Краткий курс лекций по дисциплине «Логистика»: [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://studme.org/18421120/logistika/logistika_vozvratov
  5. Стаття «Реверсивна логістика» логістика»: [Електронний ресурс] - Режим доступу: - http://www.weblobby.ru/rozn15/reversivnaya_logistika.html

 

Транспортна логістика в Україні: проблеми та перспективи розвитку

Національний авіаційний університет
Аріфова Мар’ям, ФМЛ 201

Транспорт як провідна галузь економіки забезпечує функціонування і розвиток всіх галузей господарського комплексу країни, виступає фундаментальною основою їх взаємодії під час економічного розвитку. Проблеми транспортної галузі поглиблюються за рахунок підприємств – основних споживачів транспортних послуг, які не здатні забезпечити достатні обсяги перевезень, а отже, відповідний сучасним потребам рівень дохідності.

Складна економічна ситуація в країні вимагає від працівників транспортної галузі великої уваги до вирішення питань організації і управління перевезеннями, підвищення якості надаваних послуг, вибір каналів руху товару. Основна мета логістики у сфері транспортування полягає в усуненні перебоїв у разі безперервного переміщення товарів і транспортних засобів від пункту відправлення до пункту призначення. Проблемами в транспорті теж є: зношеність рухомого складу; його недовантаження; недосконалість системи страхування вантажу і транспортних засобів; труднощі в організації взаємодії декількох видів транспорту.

Розвиток транспортної логістики в Україні є однією з необхідних умов подальшої структурної перебудови економіки в державі, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на світових ринках і інтеграції країни в систему міжнародних відносин, що динамічно розвивається. Великий вплив у близькій перспективі на діяльність і розвиток транспорту, формування українського транспортного ринку матимуть:

  • Жорсткі вимоги до викидів автомобільного транспорту.
  • Процеси світової політичної і економічної глобалізації і адекватно цьому – глобалізація транспортних систем і процесів, переміщення товаропотоків між державами, регіонами, континентами.
  • Широке впровадження в систему вітчизняних транспортних послуг принципів транспортної логістики, побудованої на досягненнях інформаційних технологій і вимогах світового рівня[1].

 Проблема розвитку транспортної логістики в Україні зацікавила багатьох зарубіжних та вітчизняних дослідників. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення цієї проблеми, засвідчує, що цим питанням займалися достатньо вчених, як, наприклад, М.О. Устенко[3], Л.Г. Зайончик [4] та інші.

Україна має реальні перспективи у відношенні посилення своєї ролі як транзитної держави. Цьому сприяють об’єктивні фактори – геополітичне положення та наявність потужного транспортного комплексу. Завдяки своєму географічному положенню Україна є своєрідним мостом між Європою та Азією, між Північчю та Півднем. Крім цього вона вкрита густою сіттю транспортних доріг та має розвинутий сучасний рухомий склад усіх видів транспорту. За коефіцієнтом транзитності Україна посідає перше місце в Європі.

Але перспективи інтеграції України в світове господарство та посилення транзитних функцій держави потребують високої якості, регулярності та надійності транспортних зв’язків, збереження вантажів та безпеки перевезення пасажирів, збільшення швидкості та зменшення вартості доставки, тобто високого рівня функціонування українського транспортного комплексу, який по об’єму та тоннажу пасажирських та вантажних перевезень, пропуску та оформленню транзитних вантажів, а також за наявністю крупних магістральних газо- та нафтопроводів, міжнародних енергосистем є одним з провідних у Європі.

Відомо, що транспорт з’єднує час та простір, які роз’єднують виробників, покупців та продавців. В економічному плані він послаблює часовий та просторовий розрив між виробництвом та споживанням. Транспортний фактор займає важливе місце в теорії розміщення, у регіональній економіці, в міжнародній економіці та теорії зовнішньої торгівлі.

З інтеграцією України в світове господарство, розвитком торгівельно-економічних зв’язків з іншими країнами значно зростуть надходження платежів за перевезення вантажів різними видами транспорту, за обслуговування та ремонт рухомого составу, а також від різних зборів.

В транспортній системі України, в виконані нею транзитної ролі важливе значення мають усі ключові складові її транспортного комплексу: автомобільний, залізничний, трубопровідний, водний та повітряний види транспорту.

Міждержавний транзит через українську територію – це великий, але досі нереалізований національний ресурс. Поряд з підвищеною швидкістю доставки, перевагою транзиту через Україну є те, що для його здійснення немає необхідності будувати у великому обсязі нові автомагістралі, транспортні прикордонні переходи та термінали. Існуючі комунікації зберігають достатній запас пропускної спроможності. Фактично Україна вже має працюючу, хоча й не на повну потужність, систему транзитних коридорів, тоді як конкуренти ще повинні створити такі коридори.

Залізничні транспортні коридори мають можливості пропускати потоки поїздів у двічі більше від тих, що виконуються нині. Автомобільні шляхи теж мають резерви пропуску додаткових потоків автотранспортних засобів. Морські порти України можуть переробляти 120 млн. т вантажів на рік. З огляду на резерви провізних та пропускних спроможностей, Україна має всі технічні та технологічні можливості залучити додаткові обсяги транзитних вантажопотоків і завдяки цьому одержати валютні надходження до державного бюджету [2].

Враховуючи, що робота транспорту – це фактор попиту основних вантажо – утворюючих галузей суспільного виробництва, то обсяги продукції промисловості, сільського господарства, торгівлі, а також експортно – імпортних операцій і транзитних перевезень територією України визначають, в основному, завантаженість транспортних комунікацій і розміри вантажної роботи транспорту.

Тому основою оцінки перспективних обсягів перевезень можуть слугувати темпи економічного розвитку України, викладені у згаданій Програмі. Схематично розвиток транспортного комплексу країни з урахуванням інтеграції України в міжнародну транспортну систему зображено на рис.1.

Держава, розробляючи та реалізовуючи закони і правила щодо зовнішньої торгівлі і перевезень з позиції національних інтересів, також отримує вигоду від ефективного управління транспортними процесами, оскільки воно дає змогу впорядкувати і зробити більш сучасними адміністративні процедури і правила доставки товарів, стимулювати розвиток зовнішньої торгівлі, транзитних перевезень, активізувати інноваційні процеси на транспорті і розвивати діяльність транспортного комплексу країни.

Результати дослідження ринку міжнародних перевезень вантажів показали, що найбільш високою формою організації перевезень, яка задовольняє вимоги споживачів, є інтегральні технології. Вони дозволяють організаторам перевезень використати переваги кожного виду транспорту і запропонувати споживачам обслуговування високого рівня якості й прийнятні ціни.

 

Рис.1.  Схема розвитку транспортного комплексу України

Структура транспортно-логістичної системи України, має складатися з п’яти рівнів логістичної взаємодії:

  • взаємодія об’єктів транспортно-логістичної інфраструктури (термінальні та вантажні комплекси, складські господарства, підприємства різних видів транспорту та транспортно-логістичного сервісу тощо);
  • транспортно-логістичні центри місцевого, регіонального та міжнародного призначення;
  • регіональні транспортно-логістичні системи;
  • транспортно-логістичні кластери;
  • інтегрована транспортно-логістична система України (підсистема економічної системи країни та міжнародних транспортно-логістичних систем).

Транспортно – логістичні системи характеризується низьким ступенем взаємодії об’єктів логістичної інфраструктури (ЛІ). Основною метою, що реалізується на цьому рівні, є координація, а також синхронізація процесів транспортно-логістичного обслуговування вантажного потоку «від дверей до дверей» за оптимальних витрат та відповідного рівня логістичного сервісу.

Основними завданнями функціонування ТЛЦ (транспортно – логістичні центри) є забезпечення надання транспортно-логістичних послуг за мінімальних витрат на логістичне обслуговування та логістичну інфраструктуру шляхом кооперації транспортно-логістичних компаній, що надають спеціалізований комплекс логістичних послуг. ТЛЦ утворюють транспортно-логістичні вузли – центри зростання національної та регіональної економіки.

Регіональні транспортно – логістичні системи (РТЛС), спрямовані на оптимізацію руху вантажного потоку в межах певного регіону. РТЛС сприяють взаємодії суб’єктів транспортно-логістичної діяльності при обслуговуванні вантажного потоку на території конкретного регіону, використовуючи його специфіку та потенційні можливості. РТЛС є підсистемою регіональної економічної системи та транспортно-логістичного кластера.

Оптимальним напрямом розвитку транспортної галузі України є формування багатопрофільної та багатофункціональної інтегрованої транспортно-логістичної системи країни. ТЛСУ є засобом інтеграції вітчизняного транспортного комплексу в міжнародні транспортно- логістичні системи шляхом забезпечення їх ефективної взаємодії; задовольняє потреби споживачів транспортно-логістичних послуг за рахунок гармонізації їх інтересів з інтересами всіх учасників транспортно-розподільчого процесу; сприяє реалізації ефективної транспортної політики на основі раціонального розподілу інвестиційних коштів держави та приватного сектору; створює гнучку тарифну політику на різних видах транспорту з метою збільшення транзитних вантажних потоків через територію України на основі формування оптимальних схем доставки вантажу.

Поступова цілеспрямована інтеграція транспортного комплексу України до загальноєвропейської та світової транспортної системи шляхом розвитку МТК може забезпечити не лише додаткові надходження до бюджету, а й стимулювати інвестиційну активність, залучення іноземного капіталу, вдосконалення технологій транспортування, транспортної інфраструктури країни в цілому та економічний розвиток регіонів. Нинішні умови транспортування вимагають об’єднання промислових, торгівельних, транспортно­експедиторських компаній, обслуговуючих інфраструктуру ринку, в інтегровані логістичні системи (ланцюги). Адже саме вони здатні швидше, своєчасно і з мінімальними витратами здійснювати поставку продукції споживачам.

Транспортно-логістичні кластери (ТЛК) формуються на четвертому рівні і, на відміну від РТЛС, мають головне обмеження не за територіальними ознаками, а по наближенню знаходження учасників транспортно-розподільчого процесу до міжнародних транспортних коридорів.

Інтегрована транспортно – логістична система України (ІТЛСУ), основною метою є координація організаційно – економічної, технічної та технологічної взаємодії суб’єктів ринку транспортно – логістичних послуг і об’єктів транспортно-логістичної інфраструктури країни для забезпечення оптимального руху вантажного потоку «від дверей до дверей»; підвищення ефективності економічної системи держави та зайняття конкурентоспроможних позицій на світовому ринку транспортно-логістичних послуг[5].

 

Список використаних джерел

 

  1. М.В. Кіндій, М.М. Мамчин, Б.Д. Гречин Національний університет “Львівська політехніка” ПРОБЛЕМИ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ
  2. УДК 338.47: 656 ДОРОХОВСЬКИЙПО ..РОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ Дороховський О.М.
  3. Устенко М.О «Основні проблеми транспортної логістики» УкрДАЗТ / М.О.Усатенко // Вісник
    економіки транспорту і промисловості. — 2010. — № 29. —С. 2—5.
  4. Зайончик Л.Г. Транспортно-логістичні системи містоутворюючих підприємств: особливості
    формування і розвитку / Л.Г.Зайончик // Тези доповідей. Національний транспортний університет. —
    К., 2006
  5. Брагінський В.В., заступник начальника ДП “Бердянський морський торговий порт” Розвиток транспортно-логістичної системи як форма реалізації транзитного потенціалу України

Замовлення і складування матеріалів

Національний авіаційний університет
Безрека Марія, ФМЛ 201

 

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від клієнта. Одна з функцій потоку — розробка та обробка замовлень, сприяє просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої лінії переводяться в потреби замовлення.

Частка цієї функції в загальних витратах логістики значно менша за частку на транспортування і збереження запасу. Однак її значущість визначається тим, що вона забезпечує ефективне просування продукції.

Агент із закупівель вибирає постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни, доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та спосіб доставки. Приватний постачальник обробляє замовлення і готує товар до відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення визначає кількість продукції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюється за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання замовлень від клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та надсилає їх різним підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких на той час немає в наявності, записують у графу «заборгованість». На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо все це виконується швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки. У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для прискорення циклу «замовлення — відвантаження — оформлення рахунку» використовують комп’ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних товарів на складі. Комп’ютер менш як за 15 секунд видає розпорядження на відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його замовлення виконане і перебуває в дорозі.

При обробці замовлення слід враховувати основні фактори, котрі впливають на обслуговування споживачів. До них слід віднести доступність запасів, швидкість обробки замовлення, гнучкість та якість обслуговування.

Під доступністю запасів слід розуміти ступінь відповідності попиту споживачів обсягам товарних запасів. Фірми, котрі обслуговують споживача з власного складу, потребують постійного поповнення товарного запасу. Продукція може постачатись на склад від виробництва або з інших джерел. Наявність продукції на складі дає можливість оцінювати, наскільки добре задовольняються сподівання споживачів за операційний період. Доступність товару може бути визначена у такий спосіб:

  1. Частка коштів на складі або коштів, недостатніх на складі, показує, яка кількість запланованої до збереження на складі продукції може бути відвантажена споживачеві. Щоб зіставити товарні запаси і очікування споживачів, більшість фірм використовує коефіцієнт поповнення запасу, котрий показує відвантажених споживачу товарів до кількості замовлених ним.
  2. Ще один показник досяжності товарних запасів — відсоток виконання замовлень.

Швидкість обслуговування — це період часу, необхідний для певного виконання замовлення. Під гнучкістю обслуговування розуміють спроможність фірми пристосуватися до вимог споживачів. Залежно від цих вимог, постачальник може прийняти рішення стосовно використання нестандартних методів обслуговування. Фірма-постачальник планує гнучкий розподіл для задоволення особливих потреб споживача.

Одним з важливих показників є стійкість у виконанні циклу замовлення. Стійкість, зафіксована на великій кількості циклів, дає можливість порівняти реальне виконання із запланованим.

Швидкість обслуговування важлива, однак стійкість у часі — найбільш важливий показник. Фірми залежать від своїх постачальників у питанні зниження товарних запасів і водночас встановлюють вищий рівень доступності продукції для своїх споживачів. Це означає, що операційна стійкість є вельми суттєвою. Щоб домогтися максимальної віддачі від логістики, окремі організації проявляють потенційну гнучкість у виконанні своїх операцій. Якість обслуговування — це спроможність фірми здійснити виконання замовлень без помилок. При обробці і виконанні замовлень підприємства та організації мають враховувати усі зазначені вище показники.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втрати матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції підвищують собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена:

  1. наявністю широкого кола споживачів, витратами багатьох видів матеріальних ресурсів;
  2. недостатністю складського товарообігу деяких видів продукції виробничо-технічного призначення;
  3. зростанням мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до збільшення запасів засобів виробництва у суспільному господарстві;
  4. подальшим розвитком засобів виробництва;
  5. впровадженням прогресивних форм обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій;
  6. підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання.

Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам, однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба приймати, пов’язуючи проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприємстві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв’язують капітал, а на потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові (платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів складських приміщень.

Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або тривалого відрізку часу. На транзитні склади надходять товари від різних підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до місць призначення.

Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і приведення їх у відповідність до рівня розвитку основного виробництва промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали й конструкції при зведенні об’єктів; удосконалювати об’єкти з урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у сфері логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим, хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких великих запасів для фірми є нерентабельним. З підвищенням сервісу для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи недостатньо зростають збут і прибутки, щоб виправдати збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і визначити їх кількість.

Система логістики розрізняє страхові та сезонні запаси у виробництві. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхідні безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються при транспортуванні ресурсів. Їх обсяг визначають за формулою:

 I = ST 

де І — транзитні запаси;
S — середній рівень продажу;
Т — транзитний час (середній).

Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливання попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень їх спадає до або нижче тих обсягів, які визначають необхідність поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період. У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення запасів, а при підвищенні попиту — збільшення. Обсяг запасів при використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення, транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську обробку запасів.

Складська мережа, через котру здійснюється розподіл матеріального потоку, є суттєвим елементом логістики. Вибір місця збереження матеріалів та кількості складських приміщень суттєво впливають на витрати, котрі виникають у процесі доведення товару до споживача, а значить — і на кінцеву вартість продукції, що реалізовується.

Розглянемо три варіанти збереження матеріалів (схеми збереження матеріалів на складах):

де N — склад підприємства;
K, L, M — склади посередників;
A, B, C, D — споживачі.

Як бачимо, у І варіанті витрати на транспортування найбільші, у ІІ — вони зменшуються, так само як і в ІІІ варіанті, однак в перших двох варіантах виникають додаткові витрати, пов’язані з доставкою матеріалів на склади посередників, а також зі зберіганням їх на цих складах.

Отже, ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу логістики. Замовлення визначає кількість продукції та можливі методи її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль за виконанням замовлення здійснюється за даними про кількість одержаної та складованої в будь-який час продукції.

 Список використаної літератури:

  1. М. Ю. Григорак, Л. В. Костюченко, О. Є. Соколова – Логістична інфраструктура: навч. посібник. – К.: Логос, 2013 – 398 с.
  2. Л. В. Савченко, К. М. Молчанова, М. Ю. Григорак – Економіко-математичні методи в логістиці: навч. посібник. – К.:  , 2013 – 307 с.
  3. Стаття «Замовлення і складування матеріалів» А. Г. Кальченко – Логістика: [Електронний ресурс] – Режим доступу: - http://studentbooks.com.ua/content/view/126/76/1/18/

Закупівельна логістика

Національний авіаційний університет
Тарадай Віталій, ФМЛ 201

У даній темі розглянемо 5 питань:

1. Сутність і завдання закупівельної логістики.
2. Завдання «зробити або купити».
3. Вибір постачальника.
4. Визначення економічного розміру замовлення.
5. Система постачань «точно у термін»  в закупівельній логістиці.

     1. Сутність і завдання закупівельної логістики.

Як будь-яка економічна система, логістична система має свою структуру і зміст, що особливо яскраво виявляються на рівні мікро логістики. Незважаючи на комплексність та єдину цілісність множини різновид них складових, логістична система, проте, може бути умовно розділена на певні функціональні області: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційну.

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимальною можливою економічною ефективністю.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно бути готовим до зміни самої філософії організації виробництва кінцевої продукції, яка повинна відповідати всім характеристикам діючого і потенційного попиту.

Таким чином, розрахунок потреби закупівель здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу переробляється і на виході перетворюються в готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає протитоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

     Процес управління матеріальними потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин:

  • управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами;
  • регулятивний аналіз, вибір і організація постачань матеріально-технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

 2. Завдання «зробити або купити».

Широко розповсюдженим в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній логістиці так званої «Задачі МОВ» - завдання «зробити або купити». Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних  підприємству деталей, комплектуючих виробів.

У шорокому розумінні «завдання МОВ» розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці, так і з використанням предметів праці, тобто виготовлених самотужки, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення – найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих до них.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв’язання «завдання МОВ» є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів з витратами на закупівлю.

Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва може бути прийнятим, якщо:

  1. Потреба в комплектуючому виробі велика;
  2. Ііснує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;
  3. Відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;
  4. Відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

   Рішення проти  закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

  • Потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;
  • Існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідний стандартів якості виробів;
  • Необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
  • Комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.

3. Вибір постачальника.

Однією з основних проблем в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Важливість її пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників схожих матеріальних ресурсів, але головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії.

Розмаїтість і велика кількість потенційних постачальників матеріальних потоків підвищує актуальність проблеми вибору тих з них, що могли б найбільшим ефектом забезпечити надійність логістичних процесів.

Етапи вибору потенційних постачальників:

  • Пошук потенційних постачальників (При цьому можуть бути використані такі методи: оголошення конкурсу, вивчення рекламних матеріалів, відвідування виставок та ярмарків, листування і особисті контакти з можливими постачальниками).
  • Аналіз потенційних постачальників ( складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити відбір прийнятих постачальників.  До таких критерій можна віднести: надійність постачання, віддаленість постачальника від споживача, терміни виконання замовлення,  періодичність постачання, умови оплати, можливість отримання знижок, повнота асортименту,  умови розподілу ризиків, наявність сервісного обслуговування, рекламна підтримка та інші. Внаслідок аналізу потенційних постачальників формується перелік конкретних постачальників, з якими проводиться робота із встановлення договірних відносин. Список постачальників зазвичай складається за кожним конкретним видом матеріальних ресурсів, які постачаються.
  • Оцінка результатів роботи з постачальниками ( на вибір постачальника суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжирування, за допомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника.
  • Розвиток постачальника (Високорозвинені взаємини із постачальниками повинні включати ще один ступінь – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів.
  • Розвиток постачальника застосовується у випадках, коли прийнятного джерела постачання не існує, і підприємство покупець повинно створити джерело постачання, тобто зайняти активну позицію і виявити певну наполегливість у переконанні перспективного постачальника про початок співробітництва.

4.Визначення економічного розміру замовлення.

В основі визначення партії постачання в закупівельній логістиці використовують показник оптимального розміру замовлення. Цей показник виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальником за замовлення споживача, і який забезпечує для останнього мінімальне значення суми двох логічних складових: транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів.

Визначення розміру замовлення, необхідно зіставити витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлень. Оскільки середній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення, укрупнення партій замовлення спричинить збільшення середнього обсягу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а отже зменшуються витрати на їх подання.

На практиці під час визначення економічного розміру замовлення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов’язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції.

5. Система постачань «точно у термін» в закупівельній логістиці.

Найбільш розповсюдженою у світі логістичною концепцією є концепція «точно у термін», яку ще називають концепцією «0 запасу».

З логістичних позицій концепція «точно у термін» ґрунтується на організації постачання без будь-яких обмежень щодо вимоги мінімуму запасів, де потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізуються з потребою у них, яка здається виробничим розкладом випуску продукції. Потрібна синхронізація досягається координацією двох логістичних сфер – постачання і виробництва.

Система  постачання «точно у термін» - це система організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланка логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.

Впровадження концепції «точно у термін» має свої позитивні та негативні сторони .

Переваги:

  1. Скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;
  2. Скорочення складських площ;
  3. Висока пропускна здатність;
  4. Активна участь і підвищена мотивація працівників;
  5. Високий прибуток і продуктивність логістичної системи;
  6. Висока якість обслуговування;
  7. Своєчасна доставка.

Недоліки:

  1. Низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної системи критичними;
  2. Введення системи може вимагати великих змін, яких важливо досягнути на практиці.

Досвід показує, що стратегія «точно у термін» не є універсальною і застосовується не завжди. Її її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання й оплати за товар, помилки в збої підприємства.

Список використаної літератури:

  1. Логістика : Навчальний посібник: вид. 2-ге., перероблене та доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
  2. Електронний ресурс. Веб-сайт: http://pidruchniki.com/10810806/marketing/zakupivelna_logistika_keruvannya_postachannyami
  3. Гаджинский А.М. Логістика
  4. Електронний ресурс: Онлайн підручники для студента. Веб-сайт: http://nebook.net/book_logstika_648_page_26/
  5. Електронний ресурс. Веб сайт: http://readbookz.com/book/24/1127.html

Завдяки Інтернету світ став іншим. Унікальні можливості для пошуку інформації, користування електронними бібліотеками, участі в заочних конференціях, обміну думками з колегами з'явилися і у студентів кафедри логістики НАУ. Завдяки студентскій ініціативі була проведена перша студентська конференція кафедри логістики, яка була повністю організована і проведена студентами кафедри логістики НАУ в грудні 2014р.

Публікації матеріалів студентської конференції:

  1. Безрека МаріяЗамовлення і складування матеріалів (переглянути статтю)
  2. Тарадай ВіталійЗакупівельна логістика (переглянути статтю)
  3. Аріфова Мар’ямТранспортна логістика в Україні: проблеми та перспективи розвитку (переглянути статтю)
  4. Полякова ІринаАктуальність реверсивної логістики як інструменту ведення бізнесу в сучасних умовах (переглянути статтю)