Закупівельна логістика

Національний авіаційний університет
Тарадай Віталій, ФМЛ 201

У даній темі розглянемо 5 питань:

1. Сутність і завдання закупівельної логістики.
2. Завдання «зробити або купити».
3. Вибір постачальника.
4. Визначення економічного розміру замовлення.
5. Система постачань «точно у термін»  в закупівельній логістиці.

     1. Сутність і завдання закупівельної логістики.

Як будь-яка економічна система, логістична система має свою структуру і зміст, що особливо яскраво виявляються на рівні мікро логістики. Незважаючи на комплексність та єдину цілісність множини різновид них складових, логістична система, проте, може бути умовно розділена на певні функціональні області: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну, інформаційну.

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою закупівельної логістики є адекватне і повне задоволення потреб виробництва в матеріалах з максимальною можливою економічною ефективністю.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно бути готовим до зміни самої філософії організації виробництва кінцевої продукції, яка повинна відповідати всім характеристикам діючого і потенційного попиту.

Таким чином, розрахунок потреби закупівель здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу переробляється і на виході перетворюються в готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає протитоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

     Процес управління матеріальними потоками в закупівельній логістиці складається з двох основних частин:

  • управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами;
  • регулятивний аналіз, вибір і організація постачань матеріально-технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

 2. Завдання «зробити або купити».

Широко розповсюдженим в процесі управління постачанням набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній логістиці так званої «Задачі МОВ» - завдання «зробити або купити». Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних  підприємству деталей, комплектуючих виробів.

У шорокому розумінні «завдання МОВ» розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці, так і з використанням предметів праці, тобто виготовлених самотужки, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення – найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих до них.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв’язання «завдання МОВ» є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів з витратами на закупівлю.

Рішення про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти власного виробництва може бути прийнятим, якщо:

  1. Потреба в комплектуючому виробі велика;
  2. Ііснує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів-замінників;
  3. Відсутні необхідні для виробництва комплектуючих потужності;
  4. Відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

   Рішення проти  закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

  • Потреба в комплектуючих виробах стабільна і досить велика;
  • Існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідний стандартів якості виробів;
  • Необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
  • Комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.

3. Вибір постачальника.

Однією з основних проблем в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Важливість її пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників схожих матеріальних ресурсів, але головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії.

Розмаїтість і велика кількість потенційних постачальників матеріальних потоків підвищує актуальність проблеми вибору тих з них, що могли б найбільшим ефектом забезпечити надійність логістичних процесів.

Етапи вибору потенційних постачальників:

  • Пошук потенційних постачальників (При цьому можуть бути використані такі методи: оголошення конкурсу, вивчення рекламних матеріалів, відвідування виставок та ярмарків, листування і особисті контакти з можливими постачальниками).
  • Аналіз потенційних постачальників ( складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити відбір прийнятих постачальників.  До таких критерій можна віднести: надійність постачання, віддаленість постачальника від споживача, терміни виконання замовлення,  періодичність постачання, умови оплати, можливість отримання знижок, повнота асортименту,  умови розподілу ризиків, наявність сервісного обслуговування, рекламна підтримка та інші. Внаслідок аналізу потенційних постачальників формується перелік конкретних постачальників, з якими проводиться робота із встановлення договірних відносин. Список постачальників зазвичай складається за кожним конкретним видом матеріальних ресурсів, які постачаються.
  • Оцінка результатів роботи з постачальниками ( на вибір постачальника суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжирування, за допомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника.
  • Розвиток постачальника (Високорозвинені взаємини із постачальниками повинні включати ще один ступінь – це розвиток постачальника, тобто інтеграцію його в систему своїх інтересів.
  • Розвиток постачальника застосовується у випадках, коли прийнятного джерела постачання не існує, і підприємство покупець повинно створити джерело постачання, тобто зайняти активну позицію і виявити певну наполегливість у переконанні перспективного постачальника про початок співробітництва.

4.Визначення економічного розміру замовлення.

В основі визначення партії постачання в закупівельній логістиці використовують показник оптимального розміру замовлення. Цей показник виражає потужність матеріального потоку, спрямованого постачальником за замовлення споживача, і який забезпечує для останнього мінімальне значення суми двох логічних складових: транспортно-заготівельних витрат і витрат на формування та збереження запасів.

Визначення розміру замовлення, необхідно зіставити витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлень. Оскільки середній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення, укрупнення партій замовлення спричинить збільшення середнього обсягу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, тим рідше доводиться робити замовлення, а отже зменшуються витрати на їх подання.

На практиці під час визначення економічного розміру замовлення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов’язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції.

5. Система постачань «точно у термін» в закупівельній логістиці.

Найбільш розповсюдженою у світі логістичною концепцією є концепція «точно у термін», яку ще називають концепцією «0 запасу».

З логістичних позицій концепція «точно у термін» ґрунтується на організації постачання без будь-яких обмежень щодо вимоги мінімуму запасів, де потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізуються з потребою у них, яка здається виробничим розкладом випуску продукції. Потрібна синхронізація досягається координацією двох логістичних сфер – постачання і виробництва.

Система  постачання «точно у термін» - це система організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланка логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов’язаних із створенням запасів.

Впровадження концепції «точно у термін» має свої позитивні та негативні сторони .

Переваги:

  1. Скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;
  2. Скорочення складських площ;
  3. Висока пропускна здатність;
  4. Активна участь і підвищена мотивація працівників;
  5. Високий прибуток і продуктивність логістичної системи;
  6. Висока якість обслуговування;
  7. Своєчасна доставка.

Недоліки:

  1. Низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної системи критичними;
  2. Введення системи може вимагати великих змін, яких важливо досягнути на практиці.

Досвід показує, що стратегія «точно у термін» не є універсальною і застосовується не завжди. Її її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання й оплати за товар, помилки в збої підприємства.

Список використаної літератури:

  1. Логістика : Навчальний посібник: вид. 2-ге., перероблене та доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
  2. Електронний ресурс. Веб-сайт: http://pidruchniki.com/10810806/marketing/zakupivelna_logistika_keruvannya_postachannyami
  3. Гаджинский А.М. Логістика
  4. Електронний ресурс: Онлайн підручники для студента. Веб-сайт: http://nebook.net/book_logstika_648_page_26/
  5. Електронний ресурс. Веб сайт: http://readbookz.com/book/24/1127.html